Спільна діяльність зближує людей і підвищує їх авторитет - Мої статті - Каталог статей

	З наступаючим новим 2015 роком! Неділя 15.06.2025 16:51 Вітаю Вас Гість RSS
			Художник живе малюнком

Меню сайту

Категорії розділу

Мої статті [5]

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Головна » Статті » Мої статті

Спільна діяльність зближує людей і підвищує їх авторитет

Соціальні психологи рекомендують частіше використовувати спільну діяльність як найефективнішу форму організації. Не всяка робота в колективі по суті колективна. У групі часто бувають завдання індивідуальні, фронтальні, однак і в тім, і в іншому випадку між учнями не виникає ніяких нових відносин. Інша справа – завдання, які вимагають об’єднаних зусиль, а розподіл обов’язків на шляху до загальної мети буде народжувати відносини взаємної відповідальності.

Співнавчання
   Останнім часом набуло актуальності інтерактивне навчання. Ця форма організації пізнавальної діяльності має конкретну передбачувану мету: створити комфортні умови постійної, активної взаємодії учнів. Це співнавчання взаємонавчання (колективне, групове, де учень і вчитель є рівноправними суб`єктами навчання.
   Мета інтерактивного навчання полягає в тому, щоб виявити і розвивати здібності дітей. За його допомогою вирішуються конкретні завдання: залучення дітей до різноманітної діяльності, що веде до створення творчих робіт у своєму неповторному вигляді. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп. Практика є джерелом художньо – пошукової мотивації, спонуканням до діяльності, до творчості. Це природний шлях пізнання, дослідження світу, який органічно поєднує розумову емоційну та вольову сфери діяльності дитини.
   Вважаю, що на уроках образотворчого мистецтва треба здійснювати загальний естетичний художній розвиток, основу художньої культури народів , а у позакласній роботі спрямовуватиме цей розвиток на профорієнтацію. Так закладається основа формування професійних інтересів, так діти стають майстрами.
Здорове змагання
   Позакласна робота дуже важлива для розвитку творчих здібностей, художнього смаку учнів. У цьому призначення художнього студії або гуртка. Саме на гуртових заняттях удосконалюються навички учнів. «Відточуються» майже всі техніки. Обов`язково треба влаштувати виставки дитячих малюнків. Учні з нетерпінням їх не тільки чекають, а й пропонують свою допомогу в оформленні експонатів. Під час гурткової роботи учні випускають стіннівки з різних предметів, вони працюють групами, і між ними йде здорове змагання; випускають вітальні плакати до всіх свят, оформлюють сцени до театральних вистав: роботи вистачає! Практична діяльність доповнюється вмінням споглядати мистецькі твори різних епох та культур. Це відбувається і на уроках, і в гуртковій роботі. Ці види діяльності передбачають розвиток чуттєвості, спостережливості дитини, збагачення її уявлення про світ.
   Педагогічним наслідком мистецької освіти учнів має стати прагнення дитини оригінально виразити себе як під час уроків, так і в участі в різноманітних конкурсах, олімпіадах. Перемоги та успішність одних учнів стають чудовим прикладом для інших. У дитячій діяльності починає перемагати мотивація надії на успіх, а це – народження нової особистості!
Колективні заняття з образотворчого мистецтва у сучасній школі
Уявна простота предметів естетичного циклу спричиняє те, що, наприклад, уроки образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах замість фахівців нерідко ведуть учителі інших дисциплін, вихователі груп продовженого дня, бібліотекарі тощо. Не маючи достатньої спеціальної підготовки та намагаючись зробити заняття образотворчою діяльністю загальнодоступними, вони помилково вважають цю справу легкою і навіть веселою. Сумні наслідки цих помилок загальновідомі.
Насправді ж, шкільний предмет «Образотворче мистецтво», як і мистецтво в широкому розумінні, дуже складний та багатогранний. Образотворче мистецтво – не лише канал отримання інформації про навколишній світ, а й дієвий засіб формування почуттєво-емоційної сфери людини. Варто згадати і про те, що останнім часом усе активніше реалізується так звана терапія через мистецтво, або ідея «емоційного балансу мистецтва», де образотворчому мистецтву відводиться роль відновлювача емоційної рівноваги у психіці дитини.
Важливим бачиться й те, що воно містить у собі чудові невербальні способи вираження особистісного ставлення до предметів і явищ дійсності ( у формі візуальних символів або художніх образів).
У сучасній школі за рахунок структурно-змістового вдосконалення розширюється коло занять з образотворчого мистецтва, впроваджуються такі педагогічні методи і прийоми, як моделювання, ігровий метод, порівняльний аналіз, метод проблемних ситуацій, колективні форми навчальної, творчої та оцінної діяльності. У позакласній роботі все ширше практикуються масові форми: тематичні олімпіади, пересувні виставки, художньо-етнографічні експедиції, інтегровані з іншими видми мистецтва свята, фестивалі, обряди, конкурси тощо.
Але головною метою підвищення ефективності занять з образотворчого мистецтва в сучасній школі є створення позитивного морально-емоційного клімату, справжньої творчої атмосфери, справді «школи радості» (за В.О.Сухомлинським).
Важливим резервом активізації образотворчої діяльності дітей у сучасній школі є форми колективних і групових робіт. Їх не можна класифікувати як інноваційні, бо вони вже існували у 20-ті роки ХХ ст. у структурі так званих методів проектів.
Колективні роботи з образотворчого мистецтва породжують у більшості учнів усвідомлення своєї праці як важливої частини колективної творчості (у класі, гуртку, школі). Вони мають і особливий виховний вплив на учнів: виконуючи їх, діти вчаться уважніше ставитися до спільної мети. Проблеми колективного виховання не нові, але дуже злободенні та сучасні.
Так дедалі поширенішим у різних країнах стає напрям спільної діяльності групи або колективу, що реалізується у формах:

Клубів за інтересами;
Загонах скаутів;
Спортивних, благодійних, творчих та інших колективних формувань.

Це підтверджує суто соціальну природу людської особистості, яка воліє бути й діяти в колективі серед подібних собі. В.О.Сухомлинський визначав поняття КОЛЕКТИВ як «багатство індивідуальностей….багатство кожної особистості». «Виховна сила колективу, - писав він, - починається з того, що є в кожній окремій людині, які духовні багатства має кожна людина, що вона привносить у колектив, що дає іншим, що від неї беруть люди».
Інакше кажучи, діяльність особистості в колективі дає їй певні можливості до самовираження, самореалізації, самовпевненості, самооцінки (за З.Фрейдом) і зрештою – досягнення «рівноваги особистості з оточенням».
Спілкування дітей у процесі творчої діяльності, особливо колективної, цінне тим, що «яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини», розвивається коло її почуттів, загострюється осмислення тих явищ, яких вона раніше не помічала. Тобто, вдосконалюється емоційно-почуттєва сприйнятливість та інтелектуально-пізнавальні можливості особистості.
Великого значення в цьому процесі набуває саме творча праця, яка «можлива лише тоді, коли людина ставиться до роботи з лбов’ю, коли вона свідомо бачить у ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коил праця стає для неї основною формою прояву особистості й таланту».
Саме колективна творча праця за умови її оптимальної організації і дає змогу будь-якій дитині максимально реалізувати свої здібності. Адже кожний учень зможе водночас працювати самостійно й у колективі, він відчуватиме як свою індивідуальність, так і вплив групи. І що більшу зацікавленість породить у дитини участь у колективній творчості, то більше перспектив відкриється на шляху до її гармонійного розвитку як у сфері мистецтва, так і в інших видах життєдіяльності.
У колективі розкриваємо індивідуальне
Колективні форми образотворчої діяльності виступають сприятливими умовами для здійснення вільного самовираження різних за психологічними типами особистостей.
Комплекс некомунікабельності стосується багатьох людей, серед яких чимало дітей різного віку. Колективна діяльність може непомітно «лікувати» таких дітей від замкнутості й невпевненості, спонукаючи їх до самовдосконалення, бо характер колективних завдань нібито заздалегідь визначає ієрархію ролей і деякою мірою диктує свій опит відносно конкретних якостей людей (ерудицію, кмітливість, терпіння, аналітичне мислення, ризик, уміння доводити).
У загальній справі, в спільному творчому пошуку потрібні різні особистості, серед яких і такі, що традиційно всюди залишаються поза увагою. Отже, колективна образотворча діяльність може відчутно допомогти дитині розкрити свої вагомі індивідуальні риси.
У колективній образотворчій діяльності з’являється ще й такий позитивний фактор, як спілкування дітей «мовою мистецтва», коли вони обговорюють конкретні художньо-творчі проблеми не лише з учителем, а й між собою.
Яка дитина у грі, така й у роботі
Особливо ефективною та привабливою є колективна робота з образотворчого мистецтва в початкових класах, коли у формі ГРИ успішно реалізуються можливості формування емоційно-почуттєвого апарату дітей, стимулюються їхні пізнавальні та творчі інтереси. Завдяки використанню ігрових ситуаціях колективна образотворча діяльність сприяє позбавленню у молодших школярів негативних переживань про результати своєї роботи, пробудженню віри у власні сили. «Гра має важливе значення у житті дитини, - наголошував А. С. Макаренко у лекціях про виховання дітей, - таке саме значення як у дорослого діяльність, робота, служба. Яка дитина у грі, такою здебільшого вона буде у роботі, коли підросте».
Зважаючи на вікові особливості молодших школярів та їх підвищену чутливість до образотворчого мистецтва, у першому класі ігрові форми колективної творчості виступають як найбажаніші та найкорисніші. Наприклад, їм можна запропонувати гру «Художники, що прикрашають місто», в якій вони мають колективно виконати декоративне панно «Золота осінь».
Для цього слід приготувати досить великий за форматом аркуш картону чи паперу (можна й смугу з полотна), закріпити його на класній дошці, далі провести попереднє колективне обговорення мети, завдання та вибору основних виражальних засобів. Після чого надати учням можливість самостійно визначити певну композицію майбутнього панно (при цьому доцільно демонструвати мистецькі твори з аналогічної тематики). Потім учні розкуто, у творчій атмосфері, за власною уявою створюють конкретні елементи до колективної роботи, а найбільш активні та вправні компонують їх на дошці, підклеюючи чи домальовуючи до панно те, що вони вважають за потрібне. Вчитель спостерігає за творчою діяльністю учнів, лише деколи коригуючи їхні дії (для підтримки позитивної емоційно-психологічної атмосфери на уроці). Як правило, у такій роботі беруть участь абсолютно всі учні класного колективу.
Завдяки кольору плям, різноманітним силуетним і лінійним зображенням осінніх дверей, кущів, квітів, а також ставків, тварин, птахів тощо уся площина панно набуває вигляду завершеної роботи і породжує в дитячій пам’яті асоціативні образи «золотої осені» у природі. Милуючись своєю роботою, пишаються собою, одне одним, відчуваючи справжню силу і радість колективної творчості.
Завзято й безкорисливо
Дещо інших підходів вимагає колективна образотворча діяльність у середніх класах.
За висновками А.С.Макаренка, у середньому шкільному віці гра набуває досконаліших колективних форм, з певними поняттями колективного інтересу й колективної дисципліни. Мабуть, саме тому колективні форми образотворчості найбільше відповідають віковим особливостям і запитам підлітків. Вони приваблюють їх можливістю виявити самостійність, певну «дорослість» у творчому самовираженні, у спілкуванні з однолітками, у спільній праці та зацікавленості не лише процесом колективної творчості, а й її без посередніми результатами. Ось чаму почуття необхідності результатів своєї творчої праці формує у підлітків громадський інтерес (через художньо-естетичний) до свого реального оточення – власної оселі, рідного села, места, району. Тому так завзято й безкорисливо учні середніх класів прикрашають своїми оригінальними розписами, керамічними композиціями, фантастичними архітектурними проектами приміщення шкіл, клубів, лікарень, дитячих будинків тощо. У шкільному житті особливою популярністю серед підлітків користуються такі колективні форми діяльності як оформлення книжок, олімпіади, художньо-етнографічні експедиції, різні інтегровані заходи: фестивалі, конкурси, маскаради, а також звичаї та обряди (наприклад, українські вечорниці, колядування або Свято матері, День святого Валентина та ін..)
Підготовка і проведення також колективної діяльності може бути ефективною завдяки спільній творчій активності підлітків та педагогів, а також широкому впровадженню (з певною адаптаціє. Відносно образотворчої діяльності) методичних розробок педагога-дослідника І.П.Іванова. у них процес колективної творчої діяльності учнів структурується, як і в професійному мистецтві: виникнення проблеми (постановка завдання); підготовка до розв’язання; формування задуму; втілення задуму; перевірка й доопрацювання.
Однак доцільно підкреслити, що не кожен вид колективної діяльності спроможний стимулювати особистість до творчості, а лише такий, де існує творча ініціатива, де високо цінується творча активність, де особистість відчуває свою самодостатність у загальній справі.
Завойовуємо авторитет
У старших класах разом зі зміною художньо-естетичних інтересів школярів стає іншим характер їх діяльнісно-ціннісних орієнтацій. Старшокласникам більше до вподоби такі форми роботи, що потребують систематизації й узагальнення здобутих знань, пізнавально-аналітичних і дослідницько-пошукових дій. Але проблеми комунікації, як і раніше, залишаються для них дуже актуальними.
Досить цікавими й ефективними у старших класах бачаться такі форми колективної діяльності, що пов’язані зі сприймання мистецьких творів. Адже процес сприймання потребує від людини серйозної уваги, організує роботу інтелекту, викликає великі та глибокі почуття. Крім того, сприймання творів мистецтва викликає потребу емоційно-художнього осмислення й оцінювання.
Такі форми колективних занять з образотворчого мистецтва, як дискусії, колективні обговорення, порівняльний аналіз, допомагають учням старших класів накопичувати та систематизувати естетичну інформацію в галузі теорії й історії образотворчого мистецтва; усвідомлювати взаємозв’язок елементів мови і мистецтва; вдосконалювати аналітичне, образне мислення, уяву, асоціативну пам’ять, естетичні смаки та оцінки.
Наприклад, під час проведення колективного обговорення певного мистецького твору учні мають не лише асоціювати дійсність, власний естетичний досвід із художніми образами мистецтва, а й бачити естетичні якості навколишнього життя, знаходити певні аналогії у різних мистецьких творах, формулювати і висловлювати власні враження. На цих заняттях старшокласниками особливо цінуються такі риси однолітків, як ерудиція, розвинуте аналітичне й образне мислення, багата уява, культура спілкування та мовлення, самостійність, нестандартність і відвертість їх висловлювань та суджень. Тобто, кожна особистість набуває вищого авторитету в колективі за умови своєї самодостатності й досконалості.
Таким чином, усе сказане дає змогу дійти висновків:

По-перше, ніякі педагогічні зусилля не перетворюють групу людей у колектив, якщо ця група не буде об’єднана конкретною, в тому числі й творчою діяльністю, що передбачає повагу до кожної людини;
По-друге, сьогодні, впливаючи на дитину, вже не можна обмежуватися завданнями дня нинішнього. Гострою необхідністю для кожного педагога має стати проектування, за висловом А.С.Макаренка, «перспективних ліній» розвитку особистості людини.