| Меню сайту |
|
 |
| Категорії розділу |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
Національне розуміння дитини і національне самовиховання вчителя.
Нація – духовно-соціальний різновид стійкої людської спільності, що склалась історично на певній території та характеризується глибоким внутрішнім відчуттям, самоусвідомленням власної належності до певної етнічної групи та спільністю мови, культури, побуту й звичаїв, історичних переживань, психічного складу, антропологічних особливостей, економічних особливостей, економічних інтересів у творенні матеріальних цінностей, території («життєвого простору»).
Людина не може бути по-справжньому високоосвіченою та висококультурною, якщо вона не пам’ятає чи забуває про своє національне коріння. Культурологія має стати одним із наріжних камені освіти в Україні. Потрібно активно пропагувати досягнення української культури, щоб кожен громадянин відчував гордість за приналежність до неї.
Україні є чим пишатися. Чого варті лише твори народного мистецтва! Наприклад, петриківський розпис знає і цінує весь світ. А діти не тільки України в цілому, а навіть Дніпропетровської області, не знають, де розташоване село Петриківка.
На жаль, ми ще не маємо форм та методів засвоєння української культури. І ставити це питання і шукати відповідь на нього – потреба сьогодення. Не можна переоцінити ролі національних традицій та пам’яток національної культури у розвитку особистості. Якнайбільше уваги слід віддавати місцевим історико-культурним та мистецьким пам’яткам у тому чи іншому регіоні. Відродження українського мистецтва – одне з головних завдань українського народу.
Організм нації витворив за сотню літ існування власне національне обличчя, свою мову – природний орган для передавання з покоління в покоління думок, переживань, ідеалів. рідна мова – культурна спадщина народу; дитина приймає її так, як вживає її народ, - зливається з народом через ідеї і розуміння, що передає їй її нація.
Дитина в своєї нації, в її духовній спадщині, має і підпору і захист серед життєвих пригод. Оточена змалку рідними формами життя, чуючи навкруги материну мову, під впливом витворених моральних поглядів вона іде вже уторованим шляхом національних переконань, що потім зостаються в ній на все життя.
Приймаючи до школи дитину, вчитель повинен рахуватись з її національністю. Не рахуватись з національними особливостями дитини, прищеплювати їй чуже і нерідне, се значить чинити їй велику кривду. наслідки від такого вчиття будуть надто очевидні. Згине людина для нації і не буде з неї користі для людськості.
Зберегти національність дитини, се – зберегти духові творчі сили її. Дати дитині відповідну національну освіту – значить вернути нації сирий продукт природи вишліхтуваним і удосконаленим, вернути нації сили її збільшеними вдвоє, втроє, вдесятеро.
Учитель не спроможне змінити природу дитини. Він повинен тільки розчищати їй шлях до вільного, незатриманого розвитку. а се можливо без шкоди зробити, тільки старанно вивчивши об’єкт праці, національну індивідуальність дітей, яких доручено вчити, їх родини і оточення.
Отже конче потрібно, щоб школа мала за вчителя особу однієї національності з дитиною, виховану на однім ріднім грунті з нею. А ті, хто не своєю волею мусить вчити в чужій школі, повинні прийняти культуру, мову, національні ідеали того народу, дітей якого вони мають вчити. в сім полягає обов’язок педагога.
Виховані в нас чесноти покажуть нам і шлях до національного самовиховання; бо не можна любити дитину і не знати її життя, не можна свідомо творити добро, не розуміючи, що добро для дитини; не знаючи дитини її психіки, неможна бути до неї справедливим.
Життя кожного народу повне оригінальності й особливостей. І учителеві, для того, щоб корисно працювати для культурних завдань народу, потрібно погодити свою працю з цілями народного життя, з’єднати школу з народом, свою працю з дітьми народу, і так міцно, щоб не було порожнього простору між народним колективом і особою вчителя.
«Носитель культури» він, учитель, тоді тільки передасть її народові, коли зіллється всією істотою з ним, коли національний організм народу стане базою всієї його діяльності.
До сього один шлях: самовиховання вчителя.
|
| Категорія: Мої статті | Додав: OksanaOTM (25.09.2014)
|
| Переглядів: 282
| Рейтинг: 0.0/0 |
| |
 | |  |
|
| Вхід на сайт |
|
|
| Пошук |
|
|
|
