| Меню сайту |
|
 |
| Категорії розділу |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
Художньо-естетичне виховання дітей
Гармонія людини, дитини з навколишнім середовищем має великий вплив на життя. Залучаючи до прекрасного, художньо-естетичне виховання дає учневі змогу стати щасливішим, буденні дні зробити яскравішими.
Емоційний вплив від поцінування прекрасного допомагає формувати світогляд, а особистісне переосмислення - запалити творчий вогник до створення, можливо, ще цікавіших витворів мистецтва, літератури, культури. Продуктивна художньо-творча діяльність учнів, зацікавленість літературою та мистецтвом має перспективу перерости в духовну потребу самовдосконалюватися, самовиражатися, набуваючи етичний, емоційно-естетичний досвід. Вчителеві дуже важливо спрямовувати виховання учнів у художньо-естетичному напрямку не тільки на уроках, а й в позаурочний час.
Головне для людини знайти свою працю, яка до душі людині:вона може давати насолоду, реалізацію природних здібностей. Дуже важливо в дитинстві вчасно розгледіти, допомогти розвинутисяч природним задаткам дитини. Створення прекрасного в своїй улюбеній справі естетично розвиває дитину.
Художньо-естетчному розвитку учнів у позаурочний час сприяють заняття в гуртках, бесіди, тематичні вечори, присвячені видатним художникам, диспути, участь у самодіяльних шкільних колективах, районних, обласних виставках образотворчого мистецтва, шкільних виставках, клубах за інтересами. Також домашні твори учнів, в яких дитина може максимально самовиразитися, відвідання музеїв, виставок, спектаклів, рекомендації вчителя щодо перегляду важливих, цікавих телепередач, прочитання книжок (не програмного змісту, але важливих для розвитку дитини). Вважаю важливим стимулювання, заохочення дітей, визнання їхніх високих художньо-естетичних досягнень подяками, грамотами, також подарунками і просто добрим словом.
Успіхи залежать від глибини прекрасного. У вихованні художньо-естетичної культури особистості дитини досить велике значення має взаємозв'язок естетичного сприяйняття й естетичної творчості. у дитинстві, отроцтві та ранній юності потрібно кожного учня привчати захоплюватися красою у всіх її проявах; тільки за цієї умови у нього закріплюється ощадливе, турботливе ставлення до краси, який уже пробудив захоплення, залишив у його душі слід.
У естетичному сприйнятті як пізнавальному і емоційному процесі тісно пов'язані поняття, уявлення, судження - взагалі мислення, з одного боку, й переживання, емоції - з іншого. Успіхи естетичного виховання залежать від того, наскільки глибоко розкривається перед учнем природа прекрасного. Але вплив на його духовний світ краси природи, творів мистецтва, оточення залежить не тільки від об’єктивно існуючої краси, а й від того, як ця краса включається у його взаємини з людьми, що оточують. А естетичні почуття пробуджує та краса, яка входить у життя людини, включаючись до її духовного світу.
Кожна людина освоює і красу природи, і музичну мелодію, і слово. І це освоєння залежить від її активної діяльності, під якою ми розуміємо працю й творення, думку й почуття, що сприймають, створюють красу. Що більше у природі об’єктів, олюднених емоційним сприйняттям, пережитих як краса довкілля, то більше краси бачить людина навколо себе, то більше хвилює, зворушує її краса – як створена іншими людьми, так і первинна, нерукотворна. Тих учнів, для яких постійне спілкування з природою стало важливим елементом їх духовного життя, глибоко хвилюють, зворушують описи природи в художніх творах, зображення картин природи у творах живопису.
Я намагався, щоб кожний учень змалку сердечно, турботливо ставився до кожного деревця, куща троянд, квіток, пташок – до всього живого й красивого. Дуже важливо, щоб ця турбота стала звичкою. Без індивідуальних, особистих почуттів немає естетичної культури.
Спонукання до творчості велике значення має й естетична творчість, яка пов’язана зі сприйняттям художніх цінностей – літератури, мистецтва. Естетичне сприйняття творів літератури, музики, образотворчого мистецтва теж потребує активної діяльності. Ця діяльність полягає в естетичній оцінці, у глибокому переживанні тих якостей, якими володіє предмет сприйняття сам по собі. Намагаюся, щоб дитина змалку відчувала, бачила красу зображення у художньому творі, щоб її хвилювало і зображення природи, і зображення духовного світу героїв. Учень, який у дитинстві багато разів пережив красу барв живопису, слова, намагається виразити її у своїх творах, як і свої найзаповітніші думки. Досвід переконав мене, що художньою творчістю – створенням картин, складанням віршів, музики – у роки отроцтва і ранньої юності захоплюються ті, на кого в дитинстві сильно вплинула краса, виражена у творах видатних митців. Переживання почуття насолоди від споглядання прекрасного – перше спонукання до творчості.
Розвиваючи почуття краси природи, я спонукаю дітей виражати свої почуття у фарбах і лініях. Творчість починається там, де, зображуючи ліс, гори, степ, річку, дитина виражає свої почуття. Така творчість збагачує духовне життя. Окремі уроки малювання у початкових та середніх класах присвячуються малюванню на теми, обрані учнями: діти малюють те, що залишило в їхній душі глибокі враження. Що вищий рівень естетичного розвитку усіх без винятку учнів, то більше можливостей для розвитку тих, у кого виявляються нахили до творчої діяльності в царині мистецтва.
Вміння бачити красу як у реальності, так і в творах мистецтва, вважаю, треба навчати з раннього дитинства. Особливо важливими є твори мистецтва, в яких підносяться високі ідеали моралі, людського духу. Так, наприклад, ілюструючи літературний твір, діти перш за все оцінюють його, аналізують, а захоплення від сприйняття прочитаного здатне допомогти дитині переосмислити свої вчинки налаштуватися на зміни на краще, створивши відповідний образ у своїх малюнках. Інші види мистецтва також дуже важливі для формування дитини. Вважаю, що інтегровані уроки з музикою та літературою значно посилюють естетичний вплив, дітям це дуже подобається. Усіляке мистецтво деякою мірою є саморозкриттям художника, його особливою сповіддю, воно є розкриттям глибинних людських тайн через розкриття тайни одної, найближчої художнику, - своєї душі. Майже в кожному герої художнього твору міститься частинка самого автора, частинка душі дитини також присутня в кожній роботі. Одна з форм створення образу це спосіб не прямого, а побічного вираження думки, переносного зображення предмета або явища. Я всіляко заохочую учнів до використання такого способу для створення їхніх образів.
Кольорознавство
Коли милуємося твором живопису, ми не тільки відчуваємо і переживаємо зображену в ньому дійсність, а й насолоджуємося тим, як це гарно зроблено, - насолоджуємося дивом художнього відтворення. Велике значення на уроках образотворчого мистецтва приділяю кольорознавству. Колір викликає відповідні асоціації, емоції, учні вивчають якості кольору та його вплив і застосовують ці знання для створення краси як у власному житті (прикрашають помешкання, вони естетично налаштовані до створення інтер’єру власної кімнати), так і в свої живописних роботах. Колір у живописних творах виконує різні функції. Перш за все він відображає реальне – кольори, фарби. Він передає також і особливості сприйняття світу тим чи іншим художником. Недарма у кожного художника є своя улюблена кольорова гама.
Уроки образотворчого мистецтва є найблагодатнішим ґрунтом для засіву зерен добра в дитячі душі. Дитинство – пора особливо сприятлива до краси. Дитячі яскраві враження зберігаються на все життя. Адже саме в дитинстві очі широко і з цікавістю дивляться на світ, а душа чиста і безпосередня. Усе життя, всі творчі відкриття попереду.
Якщо уважно прочитати пояснюючу записку до програми з образотворчого мистецтва, де основним завданням курсу є формування культури людських почуттів – любові, доброти, милосердя через сприймання творів мистецтва, а вже потім – відчуття кольору, лінії, ритму тощо, то мимоволі виникає запитання:як не перетворити храм душі дитячої на вертеп розбійників?
Кожен урок образотворчого мистецтва спрямовано на виховання любові до людини, природи. Адже ми повинні відбудовувати те, що нищилося протягом століть, відроджувати духовність нації, знайомити учнів із культурним надбанням предків, що сприятиме духовному розвитку кожної дитини.
Ознайомлюючи своїх учнів із кращими витворами вітчизняного та зарубіжного мистецтва, учитель зобов’язаний виховувати в своїх вихованців хороший смак і витончену свідомість, учити творити, ушляхетнювати життя, шукати красу в буденності й нести її дітям – у цьому покликання вчителя образотворчого мистецтва.
Кінцева мета – зміна у розвитку учня. Проектна технологія – це те, що лежить між завданням і результатом. А між ними – комплекс різноманітних прийомів, які тісно переплітаються з постійними розмірковуваннями, що сприяє вихованню комунікативної культури учня, спонукає краще пізнавати свій внутрішній світ, учить жити разом. Удосконалення культури спілкування надзвичайно важливе для аналізу художніх полотен.
Кінцевим результатом діяльності має бути не виконаний малюнок, майстерно виліплена фігурка чи створена мультимедійна презентація, а зміна у розвитку учня. Саме тому вчителю на сучасному етапі потрібно перебудовувати свою діяльність.
Я думаю, що людина, яка любить мистецтво і розуміє його, не може вирости злою, здатною на злочин.
|
| Категорія: Мої статті | Додав: OksanaOTM (05.10.2014)
|
| Переглядів: 1324
| Рейтинг: 0.0/0 |
| |
 | |  |
|
| Вхід на сайт |
|
|
| Пошук |
|
|
|
