Формування творчих здібностей учнів 1-7 класів - Мої статті - Каталог статей

	З наступаючим новим 2015 роком! Неділя 15.06.2025 15:57 Вітаю Вас Гість RSS
			Художник живе малюнком

Меню сайту

Категорії розділу

Мої статті [5]

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Головна » Статті » Мої статті

Формування творчих здібностей учнів 1-7 класів

В якому суспільстві ми будемо жити завтра, залежить від наших дій, справ уже сьогодні. Нарешті ми можемо стверджувати, що суспільство усвідомило ту загрозу, яка криється в бездуховності, нікчемності інтересів, емоційній нерозвиненості дітей та юнацтва. Все це повернуло систему освіти до загальнолюдських цінностей, і провідна роль у цьому належить, мистецтву.
Художник – це не тільки особа, що має відношення до мистецтва, художник – це творча людина, у якої нестандартний підхід до будь-якої проблеми. А початок цього творчого розвитку закладається у шкільній освіті.
   Отже, вчителям образотворчого мистецтва потрібно навчити учнів творчо вчитися, творчо сприймати життя й отримувати від процесу навчання радість.
   Розумію, що загальноосвітня школа не ставить собі за мету готувати художників-професіоналів , але вона може навчити дітей відкривати світ прекрасного, відчути потребу краси, дає змогу набути художньої грамотності.
   Я викладаю уроки в 2-7 класах, і впевнена, що тільки в молодшому віці душа дитини повністю відкрита для творчості, вона позбавлена стереотипів, умовностей, фальші. Дитині лише треба дати «інструмент» і навчити ним користуватися (маю на увазі різні техніки, матеріали, прийоми виконання); навчити розуміти мову мистецтв, і буде вона із захопленням творити свої «шедеври», адже вона робитиме – це не всліпу, а на рівні перших вражень і емоцій.

Не навчати, а формувати

    Існує два значення поняття « освіта»: навчати (education) – саме процес передавання знань та формувати ( Formation ) – процес становлення, внутрішнього упорядкування свідомості. Друге значення все більше набуває актуальності, тому що нині найголовнішим освіти виховування естетичного смаку, почуття міри, вміння самостійно мислити відповідальності за себе і за країну, вміння цінувати прекрасне.

виховувати духовні та моральні ціннісні орієнтири у сфері образотворчого мистецтва, інтереси, смаки, потреби у творчості, національно-патріотичну свідомість і активну життєву позицію;
вчити розуміти зв`язки образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини.
Виникає необхідність формувати культуру людських почуттів через сприймання творів мистецтва та безпосередньої мистецької діяльності від загальнолюдських (любові, доброти, милосердя) до спеціальних (почуття кольору, лінії, ритму, композиції, колориту тощо)
Формувати здатність сприймати, інтерпретувати, всебічно творчого мистецтва, висловлювати особисте ставлення до них, аргументуючи власні думки, судження, оцінки;

Художньо-творчий розвиток учнів

    Образотворча діяльність школярів сприймається більшістю батьків і навіть деякими вчителями як другорядна: існує поширена думка, що творчість притаманна обраним і що тільки той, хто має особливий талант, повинен його розвивати в собі, і тільки він може вважатися покликаним до творчості. Як наслідок – негласне визнання того, що у школі можна обійтися без уроків малювання, а кому треба, той піде до дитячої художньої школи.
      Сучасна загальноосвітня школа не ставить за мету зробити з кожної дитини художника бо урок образотворчого мистецтва не спеціальний, загальноосвітній предмет.
      Художньо-творчу активність дитини ми повинні розглядати як емоційно-чуттєву, інтелектуальну і духовно-творчу реакцію особистості на явища природи, дійсності та мистецтва. В її основі має бути не механічне передавання досвіду і знань, а саме пробудження уяви і фантазії дитини.
   Образотворче мистецтво передбачає творення образів на основі синтезу образної уяви, фантазії та візуального сприймання. Крім того, розвиток художньої творчості особистості в царині образотворчого мистецтва стимулює розвиток творчого мислення в інших галузях практичної діяльності.
Немає таких професій – від земних до космічних – де можна було б обійтися без творчої уяви, гостроти сприймання та емоційного відгуку та явища навколишнього світу; немає такої праці, де б не потрібні були наполегливість, кмітливість, оригінальність.
Щоб установлені стереотипи натуралістичного зображення не гальмували розвиток образо творення і художніх здібностей особистості, потрібно стимулювати емоційне сприймання, образну уяву та фантазію цікавими техніками.
   Якщо дитина робить у мистецтві перші кроки, важливо, щоб поряд був учитель, який не просто розповідав би та показував, а тісно співпрацював із дитиною в процесі роботи, щоб у разі невдачі учень не втратив інтересу до занять. Та й гуртом веселіше. Завдання наставника – розбудити фантазію, а для цього намагайтеся перетворити урок на захоплюючу гру, щоб дитина відчувала від таких занять радість.
Перші завдання повинні бути легкі, і тільки поступово їх можна ускладнювати. Слід пам'ятати, що перші невдачі можуть викликати в дитини почуття невпевненості в собі, що дуже небажано. Тому старайтеся не залишати її без уваги, частіше хваліть за старанність, наполегливість у досягненні окремих успішних результатів.
Не менш важливо і те, що таким чином ми розвиваємо здатність дітей до самоорганізації та цілеспрямованої трудової діяльності.                     Основна мета перевтілених у веселу гру занять – навчити підростаючу людину думати, фантазувати, мислити сміливо й вільно, повністю проявляючи свої здібності. Адже діти можуть багато, якщо їм цікаво.
   Важливим орієнтиром у роботі стало прислів'я «Посієш учинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Погано, коли дитина звикне не доводити справу до кінця. Це згодом може перейти в характер. Дозволяючи не закінчувати, кидати завдання на півдорозі, ми виховуємо нещасливу, не впевнену в собі людину.
   Та цього не станеться, якщо ми відкинемо будь-який авторитаризм учителя і лише в дружній співпраці спробуємо «заразити» дитину цікавим захопленням. Головне – набратися терпіння і не поспішати. Щоб захопити дитину, потрібно стати на її місце – зрозуміти, що їй приносить радість, що смуток, до чого вона прагне. За такого розуміння ваші стосунки стануть істинно дружніми, закріпленими спільними труднощами та інтересами.
Сьогодні знання основних законів колористики та кольорознавства, уміння застосовувати їх на практиці конче необхідні фахівцям майже всіх професій. Адже відомо, що нерозвиненість колірного зору, відсутність звичок відчуття різних кольорів та тональністю, насиченістю, гармонійністю колірних сполучень помітно збіднює духовне життя людини.
Колір має величезну силу емоційної дії, він «випромінює» енергію,що спроможна впливати на інтелектуальний та почуттєвий розвиток особистості, тобто колір може успішно виконувати суто педагогічні завдання. Так, за освітньою системою «іррорітай», запровадженою в Японії, учні після закінчення середньої школи можуть розрізняти за певними ознаками понад двісті кольорів та відтінків, що позитивно впливає на збагачення їхнього світосприйняття, активізацію творчого потенціалу, рівень фахової підготовки до будь-якого виду трудової діяльності.
Протягом майже тридцяти останніх років було детально розроблено, експериментально перевірено та впроваджено в практику широке коло різних програм, посібників, у яких кольорознавчі аспекти подавалися досить повно та докладно ( Є. Бєлкіна, В, Вільчковський, Б. Юсов, Б. Йєменський).
Це дало змогу творчо працюючим шкільним учителям, крім вікових особистостей образотворчої діяльності учнів, враховуючи неоднорідність структури їхніх художньо-творчих здібностей, тобто можливою диференціація навчальних та творчих завдань для кожної окремої дитини.
      Відкриття дитиною себе творцем значно підносить її гідність, самооцінку. Я вважаю, що головне на уроках образотворчого мистецтва — розвивати творчу особистість, що включає розвиток особистісної цілісності, духовності й послідовне формування естетичної культури.
У своїй роботі велику увагу приділяю оволодінню школярами технічною, композиційною майстерністю. Свій власний досвід я передаю дітям. Творчий приклад учителя може надихнути якнайкраще. Активно використовую дошку для пояснення на уроках. Докладно розповідаю, наглядно показую прийоми, закони побудови зображуваного (графічні, живописні й інші), закони кольорознавства. Маю багатий наочний, дидактичний матеріал. Дуже часто на кроках образотворчого мистецтва демонструю власні роботи в різноманітних техніках. Розповідаю про секрети майстерності, ділюся власним досвідом роботи. В творчості людина з’єднує себе зі світом, розкриває рамки пасивності свого існування, входить у царство свободи, що дає особистості можливість вийти на вищий рівень розвитку, зробити своє життя, світ прекраснішим. Я стимулюю, заохочую учнів експериментувати, використовувати різні техніки, прийоми під час виконання завдань на уроках і в самостійних домашніх роботах. Діти володіють такими техніками образотворчого мистецтва: акварельний живопис та живопис по вологому паперу, гуашевий живопис, гризайль, декоративний живопис на склі; технікою роботи пастеллю, вугіллям, кольоровими та простими олівцями, тушшю – пером. Володіють основними знаннями в написанні шрифту, з дизайну та ін., що передбачено програмою. Творча особистість у сучасному світі цінується дуже високо, і я хочу акцентувати увагу на те, що навчальна творча діяльність не тільки духовно збагачує школяра, а й сприяє розвитку цілого комплексу особистісних якостей, таких, як розумова діяльність і здатність до швидкого навчання; кмітливість і винахідливість; прагнення добувати знання, необхідні для виконання конкретної практичної роботи; самостійність у вирішені та виборі завдань; працьовитості; здатності бачити загальне, головне в різному і різне в подібних явищах. На розвиток інтересів впливає багато факторів:
1. Знання – фундамент творчості (для створення якісного оригінального продукту необхідні базові знання);
2. Цікавий програмний матеріал (варіативність, адаптація);
3. Багаторазовість повторення по-різному організованого матеріалу, який вивчається (раніше вивчений матеріал повторюю в нових різноманітних варіантах і на складнішому рівні);
4. Різнобічний розвиток школяра ( використовую різні види праці);
5. Формування стійкого інтересу до навчання (часта зміна робіт);
6. Навчання грамотно виконувати роботи під керівництвом дорослого;
7. Індивідуальний підхід (кожен учень має свій темперамент, швидкість, знання, наполегливість, тому я намагаюся допомогти йому у виконанні завдання, іноді навіть тільки підбадьорливе слово здатне подолати сумніви учня у власних силах);
8. Контроль за роботою учня в процесі виконання роботи ( важливо допомогти учню вчасно зупинитись, щоб не зіпсувати роботу, вказати на помилки чи недоліки, похвалити);
9. Позитивний настрій учнів. Переживання як позитивних, так і негативних інтелектуальних почуттів позначається на духовному житті дитини. Роль почуттів у житті людини переоцінити важко. Але особливо важливе значення вони мають у малої дитини , яка більше відчуває, ніж розуміє. Радість, яку отримує школяр від подолання труднощів під час виконання завдання, допомагає йому краще сприйняти матеріал, також утвердити в свідомості почуття власної гідності.

В процесі спілкування вчитися

Заняття образотворчим мистецтвом добре розвиває просторове, образне, абстрактне мислення, фантазію та уяву. Асоціативні й аналітичнi здiб
ностi учнів за постановки спеціальних¬ завдань також прогресують. Наприклад: интегрований урок з музикою «знайдiть помилки¬» та iн., кольорознавство. Задi (нашу внутрішню здатнiсть змінювати і про
стосовувати своє ммислення нам мою думку, один із головних складників успіху для виконання поставлених завдань як учителем, так i безпосередньо життям.

Оцінювання особистості школяра

Важливий засіб формування особистості школяра – педагогічно грамотне оцінювання його як особистості. Мудра, науково інструментована оцінка людини є для неї сигналом про соціальне просування, про благополучне самоствердження в соціально правильному напрямку.
   Психологи пропонують такі правила оцінювання особистості:

Позитивна оцінка ефективна в поєднанні з високою вимогливістю;
Неприйняті глобальна позитивна й глобальна негативна оцінки;
Глобальна позитивна оцінка породжує почуття непогрішності, знижує самокритичність, вимогливість до себе, закриває шляхи для подальшого вдосконалення;
Глобальна негативна оцінка підриває в школяра віру в себе, спричиняє відразу до школи й до навчання.

Найдоцільніші:

парціальна позитивна оцінка, коли в підсумку особистість пишаються своїми досягненнями в одній конкретній справі й разом з тим усвідомлює, що успіх не дає підстави для самозаспокоєння у всіх інших відносинах;
парціальна негативна оцінка, за якої учень розуміє, що в цьому конкретному випадку він припустився помилки, яку можна виправити, бо для цього він має достатньо сил і можливостей.